Віткофф і Кушнер зіграли на руку Путіну, розпочавши дискусії щодо безпеки Європи, - FT

Спеціальні посланці президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер, намагаючись вдихнути нове життя у мирні переговори між Україною та Росією, розширили рамки проблеми, включивши до неї питання про архітектуру безпеки Європи, що викликало велику радість у Кремля.

Як пише Financial Times, Віткофф і Кушнер зіграли на руку російському диктатору Володимиру Путіну, який давно вимагає усунути так звані "першопричини" війни проти України. Головною з них, на думку глави Кремля, є сукупність організацій, договорів і норм, що лежать в основі безпеки Європи.

Водночас європейські лідери наполягають на тому, що будь-які змістовні обговорення механізмів безпеки мають відбутися після припинення вогню в Україні, і що згода з цією вимогою на самому початку мирних переговорів означає потрапляння в пастку, розставлену Росією. Більше того, американські посланці заявляють, що без участі Європи досягти угоди щодо України неможливо і що європейці візьмуть участь у наступному раунді мирних переговорів.

"Вони (Кушнер і Віткофф) зіграли на руку Путіну, і це лише додасть йому сміливості", – сказав Джон Лоф, керівник відділу зовнішньої політики в Nest Centre, лондонському аналітичному центрі, що спеціалізується на Росії.

За словами багатьох експертів, наполегливе прагнення Росії переписати порядок, що склався після Холодної війни, є відволікаючим маневром від її власного незаконного вторгнення в Україну. Вони не виключають, що Росія хоче використати війну в Україні, щоб відновити своє домінування над Східною Європою та запобігти подальшому розширенню НАТО.

У виданні нагадали, що раніше Володимир Мединський, головний російський переговірник на переговорах, що відбулися цього тижня в Абу-Дабі, закликав до "нової Ялти та Потсдама", маючи на увазі конференції, на яких лідери союзників розділили післявоєнну Європу на сфери впливу.

Аналітики підкреслюють, що ініціювання дискусії про зміну архітектури безпеки континенту до того, як в Україні буде встановлено перемир’я, дає Москві додаткові важелі тиску, що дозволяють протистояти довгостроковій фінансовій та військовій підтримці України з боку Європи. Більше того, перегляд архітектури безпеки континенту може вбити клин між Європою та США.

Чи можливі компроміси

У виданні нагадали, що минулого тижня Кушнер заявив, що США розглядають п’ять цілей: постійні консультації з питань безпеки, надійні канали зв’язку в кризових ситуаціях, більшу прозорість у військовій сфері, взаємні заходи щодо зниження ризиків ескалації та міцну основу для довгострокової безпеки та стабільності в Європі. Він також зазначив, що НАТО залишиться "центральним елементом колективної оборони Європи".

Крім того, американські чиновники висунули ідею відновлення діяльності Ради "НАТО–Росія" – консультативного органу, створеного у 2002 році для того, щоб надати Росії право голосу в обговореннях альянсу, але від якого Москва фактично відмовилася, готуючись до війни проти України.

Також раніше в МЗС Росії висловили думку, що одним із способів перегляду домовленостей на свою користь могло б стати підписання окремими членами НАТО пактів про взаємне ненападництво з Росією. За словами аналітиків, цей крок позбавив би сенсу гарантію взаємної оборони, що лежить в основі альянсу.

У виданні підкреслили, що європейці все ще мають право вибору. Однак Росія могла б послабити прихильність президента США Дональда Трампа до НАТО.

Путін підвищує ставки

Раніше редактор BBC з питань Росії Стів Розенберг писав, що Москва хоче змінити систему безпеки в Європі так, щоб вона відповідала інтересам Росії. Він зазначив, що це стало результатом нового напрямку мирних переговорів щодо України, які просувають США.

Розенберг зазначив, що Кремль знову "дістав із шухляди свою суперечливу пропозицію, висунуту в грудні 2021 року, – "проєкти договорів" із США та НАТО". Вони не тільки мали зупинити розширення альянсу на схід, надавши Москві гарантії того, що, наприклад, Україна та Грузія ніколи не зможуть до нього приєднатися, а й передбачали виведення військової інфраструктури НАТО з країн Центральної та Східної Європи, які стали членами альянсу після розпаду СРСР.